Лабораторний ринок під час війни
Жоден ринок в Україні не ріс такими шаленими темпами попередні роки до повномасштабного вторгнення як медичні лабораторії. Завдяки ковіду лабораторний ринок зріс у два з половиною рази. 24 лютого все змінилося.
Микола Скавронський, комерційний директор медичної лабораторії Сінево, поділився з нами проблемами, з якими зіткнулася компанія на початку війни і як справилася з ними.
Повну версію можете подивитися на YouTube-каналі ForHR.
Компанія Сінево до 24 лютого
Два минулі роки все було побудовано на великому рості внаслідок пандемії. Цей ріст був нелінійним, а з дуже великими піками та провалами. Іноді навіть поміж двома тижнями попит на послуги лабораторій (тести та аналізи на COVID 19) міг відрізнятися в 10 разів. Тому весь процес, який був побудований на лінійний рівномірний бізнес підлаштовувався під ці піки та провали. Компанія Сінево наймала багато людей та вчила їх.
“Ковідний” пік у 22-му році припав на кінець січня – початок лютого. Саме на піку цього великого попиту дохід компанії знизився на 98%. Найголовнішою причиною цього суттєвого спаду було те, що компанія опікувалася безпекою співробітників. Тому в деяких регіонах, особливо у Києві, Харкові, Дніпрі лабораторії були вимушені взагалі припинити якісь операції. 2% від стандартного доходу вдалося отримати завдяки Львівській лабораторії.
На передодні вторгнення були призупинені деякі інвестиційні проєкти на майбутнє. Усі розуміли, що інвестувати в країну, яка стоїть на порозі ймовірної війни, це трохи ризиковано. Тому просто були призупинені деякі інвестиційні проєкти. Якщо говорити про операційний бізнес, то він був більше сконцентрований на сценарії, що під ризиком опиняться території Донецької та Харківської областей. Керівництво компанії не розглядало ризик наступу з півночі, з Білорусії. Тому в Сінево не готувалися до того, що доведеться зупинити роботу лабораторій в стількох регіонах.
Ми готувалися більше з точки зору інформаційної безпеки. Сервера та бази даних – це особливо чутлива інформація. Ми дублювали персональні данні клієнтів на випадок, якщо буде пошкоджений сервер десь у Харкові чи Дніпрі. – Микола Скавронський, комерційний директор мережі лабораторії в Україні Сінево
Проблеми лабораторного ринку
Якщо казати суто про бізнес, то і на початку і зараз існує проблема постачання.
Лабораторний сектор він повністю залежить від іноземних постачальників. Усі реагенти, устаткування, обладнання – все імпортне. У нас були складські залишки, які ми використовували, проте починаючи з квітня-травня ми вже потребували постачання.
Це було фізично неможливо зробити, адже був суттєвий дефіцит палива в країні та наша логістика зупинилася. Тому ми були вимушені дещо обмежити виробництво тестів. Ця проблема досі частково існує, хоч логістика в Україні налагодилась. Але для постачальників це абсолютно не пріоритетний ринок, тому ми у хвості цих замовлень.
Іноді треба чекати дуже довго ці замовлення і вони можуть прийти не в повному обсязі.
Все це впливає на бізнес. Адже наш бізнес, якщо його описувати в простих термінах, це ритейл з логістичними елементами. Тобто ми просто продаємо послугу і дуже багато возимо біоматеріали по країні. В Україні було 9 баз для виробництва тестів. До вторгнення ми працювали в більш ніж 150 містах. Тобто логістика була дуже велика. Це все було порушено.
Дуже великою проблемою для Сінево було навчитися жити відповідно до доходів. Влітку стало зрозуміло, що ми втратили половину від тих доходів що були раніше, але видатки залишилися плюс-мінус на тому ж рівні. Тоді ж ми зрозуміли, що ця війна надовго, бо ще у квітні наші сценарії базувалися на тому, що це за пів року війна може закінчитися. Коли в тебе сценарій розрахований на пів року, то ти більше фокусуєшся на тому, щоб втримати весь персонал, всю команду. Ми розуміли, що наші спеціалісти дуже цінні. Якщо зараз звільнити людей, то їх потім не знайдеш, а навчатися дуже довго. Ми весь час сплачували нашим співробітникам зарплату. Навіть гроші за лютий ми виплатили буквально в перші дні війни наперед. Ми розуміли, що якщо люди виїжджають з окупованих територій, то їм ці гроші будуть потрібні. Це наша соціальна відповідальність. Сумарно по країні ми виплатили десь понад 70 мільйонів гривень заробітної платні. І водночас ми сплатили різних податків та зборів більш як 35 мільйонів гривень маючи при цьому дохід рівний нулю.
Літом ми почали звільняти людей, адже зрозуміли, що доходів вже не буде на тому рівні, що раніше. Головна задача з боку інвесторів була не генерувати збитки. На момент війни у нас працювало близько 2 800 людей і протягом літа ми були змушені звільнити десь біля тисячі людей. Було дуже багато людей звільнено в PR-відділі, бізнес-аналітиці, маркетингу, частково продажах, бо наша структура вже не потребувала такої кількості людей. Були оптимізовані та співробітники наших пунктів забору біоматеріалу.
Як підтримує Україну шведський холдинг Medicover
Medicover дуже підтримує Україну. Це, мабуть, те, що дуже відрізняє саме шведську ментальність інших інвесторів. Вони дуже соціально орієнтовані та людяні. Перше, що вони зробили – на другий день війни проінформували колектив, що на всіх переходах з України в такі країни такі як Молдова, Румунія, Польща вони створили команди наших співробітників. Вони зустрічали своїх українських колег і довозили до найближчих міст, займалися розміщенням, годували. Якщо українці хотіли залишитися працювати в наших структурах в цих країнах, то вони могли залишатися. Також наших працівників переводили в Німеччину.
Ми очікували на грошову допомогу, проте окрім неї отримали відгук відносно співробітників і їхніх сімей. Якщо я правильно пам’ятаю, сумарно виїхало десь біля тисячі наших співробітників з дітьми. Їм усім була надана допомога.
Відновлення роботи лабораторій
Керівництво компанії приймало рішення про відновлення діяльності лабораторій спираючись на карту військових дій. Спочатку відновили свою діяльність у Дніпрі, потім в Одесі, коли стало зрозуміло що до цих міст ворог не дійде. Вже у квітні дохід компанії збільшився. Проте все одно не виходив на достатній рівень. І лише з травня, коли вже почала працювати київська лабораторія стан справ покращився.
Лабораторну діагностику умовно можна поділити на дві великі групи:
А) аналізи, важливі для життєдіяльності (питання життя та смерті),
Б) тести з розряду nice to have – профілактика аби знати стан свого здоров’я.
Остання група тестів найбільша. Вона відпала, бо ніхто не буде робити тести, щоб перевірити здоровий орган про всяк випадок, коли на вулиці вибухи, свистять ракети, літають військові літаки.
Навіть ті тести які дуже були дуже важливі для здоров’я все одно люди їх переносили або скасували взагалі. Здається, що з початком повномасштабної війни зник ковід. Пріоритетними стали питання безпеки. Здається, що ковід взагалі вже в Україні не буде такою топтемою. – зазначає пан Микола.
Найпопулярніший вид послуг під час війни
Якщо проаналізувати наші послуги, то війна дещо змінила попит. Як я вже казав ковід повністю відійшов, відійшли деякі дорогі і водночас не особливо важливі тести. Заза базові види аналізів мають найбільший попит. Це аналіз крові, сечі, ,біохімія та гормони. Вони стали ще більш популярні, по-перше, вони не дуже дорогі та все одно вони потрібні майже всім лікарям. Це базова діагностика, яку потрібно робити, тому зараз ми маємо тренд на дешеві та найнеобхідніші тести.
Найм персоналу у Сінево
Зараз ми частково набираємо персонал. Це перш за все пов’язано з тим що, коли ми звільняли людей літом, то думали, що буде ще погіршення ситуації. Тому зараз на деякі функції ми почали набирати людей. Друга і найголовніша причина, через яку ми набираємо людей, це те що наші співробітники, які виїхали з країни, вже знайшли роботу і планують залишатися закордоном до кінця війни. Деякий час вони супроводжували нас дистанційно. Але весь час це неможливо робити віддалено. Тому відбувається така заміна локальними людьми.
Лабораторії в деокупованих містах
Треба розділити наші лабораторії на бази, де відбувається виробництво аналізів і пункти прийому біоматеріалу з лабораторіями. Ми не відкриваємо нових лабораторій. Станом на зараз у нас є дві лабораторії, які не працюють. Одна з них в Харкові, друга в Херсоні. В Харкові ми не працюємо з питань безпеки. Також багато співробітників виїхало з Харківщини, тому лабораторія в Дніпрі також обслуговує і Харків. В Херсоні лабораторії не працює через з технічні причини. Вона збереглася, не була розграбована, не зазнала руйнувань. Але ми чекаємо коли з’явиться електро та водопостачання. Для початку одеська лабораторія буде обслуговувати херсонські пункти прийому біоматеріалу.
Якщо казати саме про пункти прийому, то у нас відкрилося декілька нових пунктів вже влітку. Це все завдяки тому, що ці проєкти були готові на 90% ще до війни. Тому було легше їх запустити.
Щодо тих підрозділів, які або в окупації, або нещодавно були деокуповані, частіше за все вони повністю зруйновані. Наприклад в Бородянці у нас від пункту залишилась тільки підлога. Ні стін, ні даху, нічого немає. Можна впізнати, що це був наш пункт лише по стрічці на підлозі, де написано “Очікуйте тут”. Це єдине що показує що тут колись був наш пункт.
Ми зрозуміли таку річ, яку до цього ми взагалі навіть неможливо собі уявити. Лабораторія Сінево, яка працює, це така ознака стабільності та повернення до довоєнного життя. І це не лише про Сінево. Це Нова Пошта, Сільпо, ПриватБанк. Сінево є частиною стандартної міської інфраструктури. Для людей було дуже важливо бачити, що ми працюємо. Це означає, що життя повертається. Як для клієнтів,так і для співробітників.
Плани на майбутнє
Якщо казати про наших інвесторів і плани на подальший розвиток в Україні, то вони дуже оптимістично налаштовані. Вони вірять в те, що Україна буде відновлюватись. Одним з важливих маркерів є те, що досі ніхто не хоче продавати свої бізнеси в Україні, навіть під час війни. Моя особиста думка, і я сподіваюсь, що інвестори теж їй поділяють – Україна стане таким хабом в Європі, де буде просто модно і престижно знаходитись. Якщо після війни тебе не буде в Україні, то тебе немає в Європі. На цій хвилі сюда зайде дуже багато різних бізнесів.
Ми повинні зрозуміти взагалі обсяги втрат. Якщо ми кажемо про Маріуполь, то я думаю, що туди нормальне життя повернеться після війни десь років через 10, коли вже відбудують інфраструктуру. Якщо ми говоримо про Харків, то там зруйновані пункти.
Є лабораторія, яка ще поки що ціла і не постраждала, хоча у наших колег повністю зруйновані лабораторії. Коли знизиться загроза обстрілів, то звичайно ми будемо повертатися до бізнесу в Харкові.Далі ми будемо дивитися на економічну доцільність. Головна задача – не генерувати збитки. Якщо можна робити віддалено в Дніпрі, не запускаючи Харків, ми будемо це робити в Дніпрі. Але коли вже попит буде настільки великий, що буде доцільно відкриватися локально, то ми, звичайно, відкриємося у Харкові.
