Ейджизм по-українськи: чи змінилась ситуація на ринку праці?
Станом на 2023 рік кожна п’ята людина в Україні має вік понад 65 років. Цей вражаючий факт, підтверджений даними Фонду народонаселення ООН, свідчить про серйозний виклик для сучасного ринку праці та суспільства в цілому.
Старіння населення – це нова реальність, з якою стикається весь світ. Проте, наша країна відчуває це особливо гостро. Війна, мобілізація, еміграція та демографічна криза посилюють проблему та породжують багато супутніх питань. Ейджизм – лише один з аспектів, який потребує нового осмислення та системних рішень.
Ми обговорили прояви вікової дискримінації в Україні та її вплив на пошукачів і сучасний ринок праці з Оленою Куцоконь, Head of recruitment at Smart Solutions.
Вплив війни на ставлення суспільства до ейджизму.
Для початку визначимо, що таке ейджизм. Це форма дискримінації людей за їхнім віком. Вона може проявлятися у різних сферах життя, включаючи працевлаштування. Наприклад, через відмови в прийнятті на роботу, обмеження можливостей кар’єрного зростання, надання меншого доступу до професійної підготовки, обмеження у заробітній платі та ін.
Хотілося б сказати, що в Україні такого не існує, але ринок праці – це складний механізм, що має свої усталені шаблони та тенденції. На жаль, вік працівників досі залишається одним із головних критеріїв для рекрутерів.
Існує поширена думка, що люди середнього віку не такі продуктивні, мотивовані, менш здатні до навчання та швидкої адаптації, на відміну від молодих працівників. Ці стереотипи часто стають причиною несправедливих професійних обмежень.
«Наразі однією з ключових причин змін ринку праці є значний дефіцит кадрів. Особливо гостро він відчувається у професіях, які вимагають особистої присутності на робочому місці. В умовах кадрового голоду роботодавці змушені передивлятися свої підходи до рекрутингу. Зокрема, стають лояльнішими до кандидатів старшого віку, адже розуміють, що досвід та знання цих людей можуть зберегти їх конкурентоспроможність. Також точково у великих компаніях зʼявляються ініціативи із впровадженням спеціальних стажувань. Але поки це, скоріше, виняток, ніж тренд». – розповідає Олена Куцоконь.
Чому компаніям варто змінюватися в умовах сучасної політичної та економічної ситуації?
Повномасштабне вторгнення створило багато викликів. Вочевидь, ми не скоро повернемося до довоєнних умов на ринку праці через відтік кадрів за кордон і шкоду, заподіяну нашій країні. Тому ейджизм – це проблема, яку в нинішніх реаліях ми не можемо собі дозволити ігнорувати.
За останні 2 роки загальна кількість населення знизилася до 36,7 млн осіб. За даними прикордонників, щомісяця за межі каїни безповоротно виїжджає близько 40 000 громадян. Ця тенденція вимагає розробки нових стратегій управління персоналом, включаючи переосмислення упереджень щодо працівників різного віку.
«Для розв’язання питань ейджизму треба залучити всіх представників ринку праці: роботодавців, державу, пошукачів. Кожен на своєму місці може робити свою частину справи, а також допомагати іншим підсвічувати проблемні місця, щоб разом працювати над покращенням ситуації. Завдання номер один – інтегрувати цю думку в суспільство». – вважає Олена Куцоконь.
Потрібно просувати ідею про те, що вік – це не вада для професіонала, а комплекс цінностей: досвіду, експертизи, можливостей передачі знань тощо.
Ці тренди першочергово має задавати держава. Наприклад, впроваджувати заохочувальні програми, пільгове оподаткування для бізнесу, який працевлаштовує представників певних вікових категорій. Або запустити загальнодоступні державні програми постійного навчання та перепрофілювання.
Більше про ейджизм та ситуація на ринку праці читайте на сторінках 24 каналу тут.
