Чому люди йдуть з компаній: помилки керівництва та співробітників?

Рішення звільнитися рідко буває раптовим і майже ніколи не має лише однієї причини. Частіше це довгий шлях: із сумнівами, внутрішніми розмовами, розчаруваннями та спробами «ще трохи потерпіти». Люди йдуть, коли перестають упізнавати себе у своїй роботі. Коли те, що раніше надихало, втрачає сенс. Коли втома від понеділків стає системною, а цінності компанії починають звучати як порожні гасла, що давно втратили зв’язок із реальністю.

У кожного є своя особиста історія про прощання з місцем, яке колись здавалося «тим самим». Але якщо вдивитися уважніше та проаналізувати їх, між рядків проступають спільні мотиви, закономірності, болі й виклики. Саме про ці тенденції – глобальні й локальні, особисті й соціальні, говоритимемо далі.

Що кажуть світові дослідження

Попри культурні чи економічні відмінності, мотиви звільнення в усьому світі часто збігаються. Аналітика Statista за 2021–2022 роки окреслює основні з них:

• Низька заробітна плата. «Я працюю більше, ніж отримую» – одна з найпоширеніших внутрішніх дилем. Зарплата для багатьох є індикатором цінності. Якщо винагорода не зростає разом із відповідальністю, виникає відчуття недооціненості.
• Відсутність кар’єрного зростання. Ідеться не лише про вертикальний кар’єрний рух, а й про горизонтальний розвиток – участь у нових проєктах, навчання, розширення компетенцій тощо.
• Неповага або токсичне середовище. Культура компанії – критичний фактор, що або тримає людей, або навпаки – відштовхує. Приниження, мікроменеджмент, дискримінація, ігнорування особистих меж, відсутність емоційної безпеки – усе це викликає глибоке незадоволення та підриває довіру. Особливо це відчутно в умовах гібридної роботи, де психологічна дистанція між керівництвом і командою й без того значна.
• Відсутність гнучкості. Це не лише про дистанційну роботу, а й про довіру до самостійного планування часу, баланс між особистим і професійним, індивідуальні домовленості, що враховують життєві обставини (догляд за дітьми, навчання тощо).

Ці фактори залишаються актуальними й у 2025 році. Ба більше, за даними Forbes, все частіше провідною причиною звільнень у світі стає професійна стагнація, яка призводить до вигорання. Близько 40% HR-експертів відзначають зростання емоційного виснаження, і ця тенденція лише набирає обертів.

Українські реалії: війна змінила все

Повномасштабна війна не лише трансформувала ринок праці – вона змінила самих людей. Пріоритети, які колись були провідними, переглядаються під тиском тривалого стресу, втрат, вимушених переїздів, постійної невизначеності. У таких умовах на перший план виходить базове – безпека та стабільність.

Згідно з дослідженнями Gradus Research, у 2024–2025 роках серед ключових чинників, які здатні утримати українців на роботі, – фінансова стабільність та баланс між роботою й особистим життям (46%). Це говорить про те, що в період кризи люди шукають опору: передусім матеріальну, але не тільки. Українці дедалі частіше обирають не просто компанію, а підтримуюче середовище.

Тому серед інших утримуючих факторів:

• атмосфера в команді (33%),
• гнучкий графік (27%),
• можливість професійного розвитку (23%).
  

Це не просто набір «плюшок», а відповідь на життєві обставини: хтось повернувся з фронту, хтось навчає дитину онлайн, хтось живе в іншому місті, але не хоче втрачати роботу. Все це має враховуватися.

Роботодавці також виокремлюють відносно нові важливі запити: кандидати хочуть працювати в компаніях, які не закривають очі на реальність. Все частіше пошукачі ставлять запитання на співбесіді: «Чи підтримує компанія ЗСУ? Чи повертаються колеги після служби? Як компанія реагує на виклики війни?». Це – неформальний тест на цінності.

Хто він – сучасний працівник в Україні?

• Шукає сенс, а не просто зарплату. Прагне бути частиною чогось більшого. Хоче бачити, як його робота впливає на команду, клієнтів, суспільство.
• Цінує емоційний добробут. Безпека, повага, довіра, адекватна комунікація – тепер це не «приємні бонуси», а базові очікування.
• Потребує гнучкості. Робота з дому, гнучкий графік, work-life balance – критично важливі речі в реальності війни.
• Орієнтується на цінності компанії. Соціальна відповідальність, прозора позиція щодо війни, підтримка працівників – усе це має вагу не меншу, ніж фінансові заохочення.
• Потребує простору для розвитку. Прагне вчитися, пробувати нове, змінюватися – навіть в умовах нестабільності.

За лаштунками рішень: що насправді штовхає людей до змін?

У новому випуску For HR на YouTube – те, що зазвичай не потрапляє в офіційні звіти.

Чому працівники звільняються у 2025-му? Як війна, втома та розчарування змінюють наше ставлення до роботи? Говоримо про справжні причини: від емоційного вигорання до втрати сенсів, від токсичної атмосфери до відчуття «це стало останньою краплею». У кадрі – живі історії працівників, відверті зізнання HR-ів, коментарі експертів та спостереження керівників.