Чому HR не може виконувати функції психолога?

HR-фахівці  – незамінний ланцюжок в компанії, від якого багато в чому залежить життєдіяльність бізнесу та все, що пов’язано з наймом, утриманням, мотивацією та розвитком персоналу.

Здається, вони можуть впоратися з будь-якими викликами: відшукати кращих спеціалістів з різних куточків світу, розв’язати найважчі кризові ситуації та конфлікти в колективі, знайти індивідуальний підхід до кожного. Проте, за цим широким спектром обов’язків існують чіткі межі та особливості їх фахової компетенції.

Хоча HR-спеціалісти розуміють основи мотивації, комунікації, культури організації, мають навички управління людськими взаєминами та всіляко сприяють психологічному благополуччю співробітників, це не робить їх психологами. Подібних знань недостатньо для того, щоб мати глибинне розуміння складних психологічних процесів, а тим паче діагностувати порушення та займатися терапевтичною діяльністю.

Варто зазначити, що згідно з опитуваннями APA, одного з найбільш впливових об’єднань професійних психологів у світі, після пандемії люди стали звертати особливу увагу на те, як компанії підтримують психічне здоров’я працівників. Понад 80% фахівців вважають це одним з пріорітетних факторів при пошуку нового місця роботи.

Але чи мають саме HR-спеціалісти виконувати функції психолога? Відповідь – ні. І ось чому:

1. Відсутність кваліфікації. Для того, щоб отримати професію психолога, необхідно закінчити ВНЗ за відповідним фахом. Дипломований психолог має глибокі та систематизовані знання про поведінку людей, різні напрямки психології, методики оцінки особистості, навички проведення консультацій тощо. Психологічна освіта й відповідна практика дозволяють розуміти складну взаємодію мислення, емоцій, вчинків та мотивації людей. 
2. Етичні питання та конфіденційність. Психологи мають високі етичні стандарти, що регулюють їхню професійну практику. Вони мають чітке розуміння конфіденційності та зобов’язані зберігати приватність даних своїх клієнтів. HR-фахівці також дотримуються етичних стандартів, але їх глобальна мета – це захист інтересів компанії, а не окремих людей. І в цьому полягає головна відмінність.
3. Обмеженість інструментарію. Робота психологів базується на наукових дослідженнях та ефективних і обґрунтованих методиках. Вони володіють різними інструментами для аналізу та розв’язання психологічних проблем: тести, інтерв’ю, опитування, групи тощо. HR-спеціалісти можуть виявити загальні ознаки дистресу або незадоволеності людей, але не мають компетенцій для проведення глибоких психологічних оцінок та терапевтичної діяльності.
4. Нестача часу та ресурсів. HR-фахівці працюють мультифункціонально та займаються багатьма справами одночасно, на відміну від психологів, чия діяльність сфокусована виключно на клієнтах.

Загалом, погане психічне здоров’я та самопочуття працівників можуть становити серйозні проблеми для роботодавця. Тому ВООЗ рекомендує:

• Проводити тренінги для менеджерів з питань психічного здоров’я, щоб вони могли розпізнавати та реагувати на зміни поведінки підлеглих, які переживають різні емоційні стани. А також для розвитку навичок екологічного міжособистісного спілкування, розуміння того, як стресові фактори на роботі впливають на ментальне здоров’я та виконання обов’язків.
• Навчати працівників грамотності та обізнаності щодо психічного здоров’я. Залучати позаштатних спеціалістів для розмов про поширені проблеми та їх вирішення: вигорання, тривожність, стрес тощо.
• Створити сприятливі умови праці. Забезпечити баланс між роботою та особистим життям, організувати заняття спортом  в офісі, надати доступ до психологічної підтримки та консультування для працівників, які стикаються зі стресовими ситуаціями тощо.  

Необхідно розуміти, що питання психологічного здоров’я працівників є складним і комплексним. Хоча HR-спеціалісти відіграють важливу роль в управлінні персоналом, вони не можуть повністю замінити функції психолога. Особистість, мотивація, емоційний стан та інші психологічні аспекти працівників потребують глибинного розуміння, яке можуть забезпечити лише кваліфіковані фахівці.